Бірюза, або «персидське чудо», являється одним із найбільш мінливих та гарних мінералів. Цей камінь має особливий колір: уся палітра блакитного – від блідого до насиченого, небесно-блакитного, синювато-блакитного, а також із зеленуватим відтінком, що обумовлений наявністю домішок окисного заліза. Камінь уперше був привезений до Європи з Туреччини, тому має ще одну назву turquoise, що означає «турецький камінь». Окрім того, ви можете почути про бірюзу за назвами калаїт, ацтекський камінь (так ще називають деякі різновиди ауріхальциту), агапіт, лазоревий шпат, арабський камінь та кальчіхюїтль.
Формування бірюзи
Бірюза формується в областях родовищ міді, а також – у вигляді прожилок у багатих фосфором сланцях. Цей мінерал здебільшого представлений бруньковидними, вузлуватими або суцільними з’єднаннями, рідше – крихітними кристалами. Окрім водного фосфату міді й алюмінію, до складу бірюзи можуть входити мікровключення кварцу, опалу та халцедону, сульфідів і карбонатів, глинистих мінералів. Бірюза характеризується мікропористістю, і ця властивість структури значно підвищується внаслідок процесів вивітрювання. У зв’язку з цим, внаслідок поглинання вологи, колір бірюзи може бути більш темним і насиченим.
Забарвлення бірюзи
Структура мінералу може бути сітчастою, або нагадувати «павутинку», такі камені називають «сітчастою бірюзою». Зазначимо, що забарвлення бірюзи здебільшого нерівномірне: можна побачити різноманітні плями, або навіть чорні та бурі прожилки. Окрім основного блакитного кольору, забарвлення каменів може мати й проміжні відтінки: білий, зелений, жовтуватий і коричневий (бурий). Забарвлення бірюзи може змінюватися як у межах одного зразка, так і в області одного родовища видобуває мого мінералу. Камені з комбінованою текстурою відрізняються різноманітними кольоровими переходами та вкрапленнями, що виглядає дуже гарно. Зокрема, така «строката» бірюза з вкрапленнями інших порід рудуватих, коричневих, чорних, більш темних зелених і синіх відтінків, – дуже цінується колекціонерами.
Але майстри ювелірної справи найбільше цінують камені бірюзи яскравого та насиченого блакитного кольору – такий різновид називається «Royal Blue» («королівський синій»). Зазначимо, що цей різновид бірюзи не являється поширеним: у різних родовищах, як правило, цей камінь представлений у кількості не більш ніж 100 г на тонну. Також для ювелірних виробів підходить іранська «зріла» бірюза: цей камінь майже не потребує додаткової обробки (зафарбовування, регідрації тощо) для використання. А ось «молода» іранська бірюза відрізняється блакитнувато-білими відтінками текстури та використовується для створення різних сувенірів, панно та мозаїк, інших художніх композицій.
Природна бірюза
Природна бірюза (natural turquoise) використовується майстрами без попереднього змінювання хімічного складу, або інших маніпуляцій для зміни текстури або кольору , характеристик пористості та твердості. Каменю, знайденому в природі, потрібно лише задати форму та виконати відповідну обробку поверхні (полірування, шліфування або обточування). Зазначимо, що в природі рідко зустрічаються зразки великих фрагментів природної бірюзи високої якості: наприклад, це можуть бути камені розміром не більше за великий горіх. Здебільшого цей мінерал представлений зразками з нерівномірним забарвленням, які опісля розпилюють на рівномірно забарвлені фрагменти, або піддають різним способам облагороджування.
Облагороджена бірюза
Облагороджена бірюза (color-terated turquoise) представляє собою мінерал, до якого була застосована спеціальна обробка в цілях зменшення пористості, посилення кольору та захисту від впливу зовнішніх факторів. У давнину найбільш доступними методами облагороджування бірюзи були просочування парафіном та восками. Сьогодні для цього використовують спеціальні смоли та силікати (наприклад, силікат натрію). Стабілізована бірюза також проходить обробку в цілях зменшення пористості та попередження подальшої зміни кольору. Забарвлення такого каменю буде більш насиченим.
Реконструйована бірюза
Реконструйовану бірюзу отримують методом цементації з застосуванням епоксидних смол. Така техніка дозволяє покращити поверхню каменю, зокрема, показники стирання. А якщо використовуються смоли з включеннями металізованих фрагментів, то виходить імітація вкраплень піриту. 
Відновлену, або пресовану бірюзу отримують із бірюзової крихти, непридатних уламків та інших відходів, які сполучають епоксидними смолами або полістиролом. Також можуть бути додані кольорові пігменти для покращення кольору каменів.
Облагороджена, стабілізована, реконструйована та відновлена бірюза – це матеріали, які отримують із природної сировини – природної бірюзи низької якості, або бірюзової крихти. Такий камінь можна вважати імітацією бірюзи. Для неї буде характерне більш яскраве, рівномірне забарвлення та насичений колір по тріщинам. Природна бірюза високої якості під час нагрівання буде тріскатися, а імітована – розплавиться до чорного скла, або почорніє. Якщо ви проведете голкою по поверхні каменю, просоченого штучними смолами, то залишиться подряпина, а на поверхні природної бірюзи такого сліду не буде.
Імітації бірюзи
Більш грубі імітації бірюзи представляють собою суміш карбонатів (наприклад, доломіту, кальциту, магнезиту тощо), які розтирають у порошок і потім склеюють за допомогою епоксидних смол або пластику, і піддають фарбуванню , оскільки початкові матеріали мають білий колір. Ще в давнину бірюзу імітували у примітивний спосіб: виконували поверхове зафарбовування скла, фарфору, кераміки, кістки або халцедону. Так звана «віденська бірюза» представляла собою поєднання малахіту с фосфорною кислотою, яку піддавали термічній обробці. У 1957 році з’явилася так звана бірюза Різа, більше відома за назвою «неоліт». Такий камінь мав приємний блакитний колір, а його склад являвся сумішшю гідроокису алюмінію (байєриту) та фосфату міді. В якості сполучної речовини для цих компонентів також використовувалися смоли. Необірюзу виготовляли з фосфату міді та гібситу.
Найбільш близькою до складу природної бірюзи являлася синтетична бірюза, яку представив М.Гофман у 1927 році. Такий камінь представляв собою однорідний матеріал і був найбільш близьким до кращих зразків іранської бірюзи.
Природні «аналоги» бірюзи
Окрім різноманітних штучних методів отримання бірюзи, існують також і природні «аналоги» цього мінералу: лазурит, амазоніт, хризокола, варисцит, фосфіт – схожість ций каменів із природною бірюзою, перш за все, полягає виключно в зовнішньому забарвленні.
Не варто також плутати природну бірюзу та одонтоліт, більше відомий за назвою «кістяна бірюза». Назва «одонтоліт» з грецької означає «окам’янілий зуб». Цей мінерал утворений залишками кісток і зубної тканини мастодонтів та інших вимерлих тварин: вказані складові отримують специфічне забарвлення зеленого відтінку внаслідок впливу залізистих розчинів. Наявність сітчастої структури та відповідного кольору призвели до того, що цей мінерал зовні дуже схожий на бірюзу, і за аналогією таке забарвлення пояснюють включеннями міді. Але Банністером були досліджені рентгенівські знімки зразків одонтоліту блакитного кольору з Сіммору (Франція). У порівнянні з рентгенограмами бірюзи було підтверджено виключно зовнішню схожість цих мінералів. Окрім того, було встановлено, що одонтоліт складається з зубної тканини та апатиту (фосфат кальцію), але ні міді, ні алюмінію у складі «кістяної бірюзи» виявлено не було.
Родовища бірюзи
Сьогодні цей мінерал видобувають в Ірані (Нішапур), США (Арізона), Мексиці та на Синайському півострові – ці родовища бірюзи являються найбільш давніми. За деякими даними, вони були розроблені ще біля 7-10 тисяч років тому. Також одні з найбільших родовищ бірюзи знаходяться в Монголії, Афганістані, Китаї, Ізраїлі, Казахстані та Узбекистані.
Використання бірюзи
Найкращі сорти бірюзи використовуються ювелірами для створення прикрас, зокрема, цей камінь чудово поєднується з золотом та діамантами. Бірюза менш низької якості може бути обрамлена сріблом. Камені бірюзи з нерівномірним забарвленням використовуються для виготовлення вставок у різні вироби: предмети інтер’єру, аксесуари та сувеніри, мозаїчні панно. У Середній Азії та Ірані бірюзу використовують у поєднанні з лазуритом, якому властивий більш насичений та яскравий синій колір. Зазначимо, що камені бірюзи також можуть бути декоровані гравіюваннями, або ж верхній шар інкрустують золотом та сріблом – подібні вироби являються унікальними.