Ауріхальцит

АуріхальцитЦей камінь також відомий за назвами «латунна квітка» або «гірська мідь». Камінь був відкритий у 1839 році, у Локтівському мідному родовищі (Алтай) та описаний Т.Бетгером. порівняння з квіткою обумовлене тим, що ауріхальцит можу формуватися у вигляді вицвітів, скомпонованих із гострих голчатих кристаликів, або – у формі скоринок волокнисто-пластичної побудови.

Утворення ауріхальциту

Ауріхальцит формується у вигляді чешуйчатих, радіально-променевих, голчатих або пучкових зростань декількох кристалів: наприклад, вони можуть бути зібрані в розетки (або «пучки»). Утворення ауріхальцитуМінерал формується в областях окислень родовищ міді та цинку: коли відбувається зміна мінералів міді або цинку під впливом карбонатовмісних вод. Ауріхальцит не утворює значних скупчень у чистому вигляді. Камінь характеризується низькими показниками твердості і може перетворюватися у пил синього кольору. Під впливом високих температур ауріхальцит не плавиться, але в аміаку та соляній кислоті камінь буде розчинятися з характерним шипінням. Ауріхальцит має шовковистий блиск, а іноді – перламутровий. Декотрі зразки характеризуються просвічуючою структурою. Ауріхальцит, утворений у суміші з кварцом, відомий за назвою «ацтекський камінь».

Забарвлення ауріхальциту

Забарвлення ауріхальцитуЦей мінерал представлений каменями з забарвленням яскраво-блакитного кольору, світло-зелених але синьо-зелених відтінків, нерідко зустрічаються зразки з виключно синім забарвленням. Колір межі буде синьо-зеленим. Зазначимо, що для волокнистої структури мінералу характерне багатошарове або плямисте розподілення забарвлення.

Родовища ауріхальциту

Цей камінь не являється широко розповсюдженим, тому від початку було складно досліджувати його структуру. Родовища ауріхальцитуЗазвичай ауріхальцит не формує самостійних родовищ – здебільшого його видобувають разом із міддю або залізом, або з такими мінералами, як малахіт, азурит і лимоніт. Зазначимо, що сприятливою умовою для формування ауріхальциту являється сухий клімат. Великі за розміром екземпляри цього мінералу зустрічаються в Арізоні, цинкових родовищах Італії (а також у Тоскані, Сардинії), на Алтаї, у Франції, південно-західній Африці, у Греції (Кількадські острови), Японії, Іспанії (провінція Кантабрія).

Використання ауріхальциту

Використання ауріхальцитуАуріхальцит особливо цінують колекціонери, зокрема, особливий інтерес представляють собою крихкі, радіально-променеві зрощення кількох кристалів. Але у зв’язку з високою крихкістю каменю такі екземпляри доволі рідко являються повними. Для виготовлення ювелірних виробів ауріхальцит використовують досить рідко, що також обумовлено складністю роботи з цим матеріалом. Але деякі ексклюзивні панно або мозаїки з природного каменю все-таки можуть бути інкрустовані ауріхальцитом (як правило, подібні вироби не виготовляють серійно).
Зазначимо, що синтетичний аналог ауріхальциту відомий за назвою «аурит» (торгова назва). Цей камінь використовують для виготовлення ювелірних виробів, іноді сувенірів або інших декоративних предметів. Також аурит застосовують для імітацій бірюзи. Синтетичний ауріхальцит більш податливий в обробці, аніж природний, оскільки має значно вищі показники міцності та твердості.